Depo.ua розпочинає проект «Вибори-2019. Повне оголення». В рамках проекту ми створимо електоральну карту округів. Як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції – про все це в повній версії електоральної карти округів з 1 вересня.
Центр – місто Арциз
Опис меж – Арцизький, Саратський, Тарутинський райони, частина Болградського (виборчі дільниці № 510283 – 510290, 510296, 510298 –510315, 510317, 510318), частина Кілійського (виборчі дільниці № 510424, 510429, 510430, 510432 – 510434, 510436 – 510438) районів
Місцезнаходження ОВК – ДЮСШ м. Арциз, м.Арциз, вул. Соборна, 46
Орієнтовна кількість виборців –158 840
Кількість виборчих дільниць — 154
До меж округу входять південно-західні райони Одещини: Арцизький, Саратський, Тарутинський, частини Болградського та Кілійського районів. Більша частина округу — це українська Бессарабія. Так, в Арцизькому районі здебільшого мешкають не українці, а болгари. Така ж картина й у Тарутинському районі. У Болградському за відсотковою кількістю населення українці знаходяться лише на четвертій сходинці (за даними перепису 2001 року) — перше місце у болгар, слідом за ними йдуть гагаузи та росіяни. Саме національність більшої частини населення стала одним з головних мотивів під час виборів у парламент по одномандатному округу — декілька разів поспіль мандат отримував Антон Кіссе, який є не лише болгарином за національністю, а й очолює Асоціацію болгар України.
Довідка: Згідно з даними ЦВК, в межі 142 округу на минулих позачергових виборах до Верховної ради та у 2012 на чергових виборах до парламенту входили Арцизький, Саратський,Тарутинський та частково Болградський та Кілійський райони. Під час двох попередніх парламентських кампаній, у 2006 та 2007 роках, вибори в окрузі, центром якого був Арциз, проводилися за номером 140. Тоді у межі територіального округу входили повністю Арцизький, Болградський, Кілійський та Тарутинський райони. А перед цим, у 2002 році, під час виборів до ВР округ з центром у місті Арциз мав №141, а до його меж входили окрім Арцизького Болградський та частково Ізмаїльський райони. Що стосується виборів у 1998 році, то Арциз не був тоді ще центром округу, а Арцизьский район входив до меж округу №140 з центром у Кілії. Тоді також на його території знаходилися Кілійський, Тарутинський райони, два населені пункти Татарбунарського району та більша частина Ізмаїльського.
Під час позачергових президентських виборів у 2014 році округ з центром в Арцизі мав №144 і до його меж окрім Арцизького відносилися Болградський, Ренійський, та Тарутинський райони. У таких же межах і за тим же номером проводилися вибори президента України в окрузі у 2010 році. А перед цим, у 2004-му, територіальний виборчий округ за №145, центром якого був Болград, охоплював чотири райони: Арцизький, Болградський, Ренійський та Тарутинський. Округ мав ті самі межі, проте проходив під номером 139.
Президенська кампанія на позачергових виборах у 2014 майже на всій території Одеської області відбулася однаково: перемогу отримав чинний президент Петро Порошенко, залишивши далеко позаду своїх конкурентів. А на окрузі з центром в Арцизі ситуація була трохи інакшою: Порошенко прийшов до фінішу першим, проте майже на п’яти йому наступав Сергій Тігіпко. Переможець отримав 30,42% голосів виборців, а Тігіпко лише на пару відсотків менше. Не пощастило Тігіпку і у 2010, коли його переміг Віктор Янукович, який набрав майже у 10 разів більше голосів виборців. А перед цим, у другому турі президентських виборв в 2004, Янукович з легкістю виборов перемогу у свого тезки Ющенка, набравши понад 84% голосів проти майже 11%. Свою прорадянську «червону» позицію більшість виборців продемонструвала у 1999, коли перемогу святкував лідер Компартії Петро Симоненко.
| 1999 рік. II тур | Петро Симоненко — 56,35% | Леонід Кучма — 38,43% |
| 2004 рік. III тур | Віктор Янукович — 84,16% | Віктор Ющенко- 10,92% |
| 2010 рік. II тур | Віктор Янукович — 70,30% | Сергій Тігіпко — 7,97% |
| 2014 рік | Петро Порошенко — 30,42% | Сергій Тігіпко — 28,34% |
Підсумки виборів за багатомандатною системою мало чим відрізнялися в окрузі від результатів в інших округах Одещини. На останніх парламентських перегонах найбільше голосів у 142-му дісталося «порошенківцям». Проте якщо в інших округах часто другу сходинку займали «опоблоківці», то тут більшість виборців, що взяли участь у голосуванні, віддали свої голоси партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна», а «Опоблок» став третім за кількістю набраних голосів. Під час попередніх виборів тричі поспіль перемогу отримувала «Партія регіонів», а у 2002 та 1998 найбільше виборців проголосували за заборонену нині Компартію.
| 1998 рік | Комуністична партія України — 33,83%
Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну!» — 25,63% Народна партія — 7,85% Партія Зелених України — 5,19% |
| 2002 рік | Комуністична партія України — 38,29%
Виборчий блок політичних партій «За Єдину Україну!» — 18,14% Соціалістична партія України — 9,94% Блок «Наша Україна» — 8,13 % |
| 2006 рік | Партія регіонів — 56,67%
Партія «Відродження» — 8,20% Блок «Наша Україна» — 5,00% |
| 2007 рік | Партія регіонів — 60,26%
Соціалістична партія України — 11,79% Блок Юлії Тимошенко — 6,66% Комуністична партія України — 5,96% |
| 2012 рік | Партія регіонів — 52,23%
Комуністична партія України — 19,87% Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» — 10,12% «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка — 8,48% |
| 2014 рік | Партія «Блок Петра Порошенка» — 23,99%
Партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна» — 18,12% «Опозиційний блок» — 15,66 % Всеукраїнське аграрне об’єднання «Заступ» — 10,24% Комуністична партія України — 10,01% «Народний фронт» — 5,07% |
Під час виборів у одномандатному округу жителі районів, що входять до меж території 142-го, голосували здебільшого без прив’язки до партійної належності кандидатів. У далекому 1998 році перемога дісталася чинному на той час народному депутату Василю Цушко, який входив до партії «За правду, за народ, за Україну». Самовисуванець безпартійний адвокат Дмитро Тодоров набрав майже у 2,5 разів менше голосів, ніж переможець.
На наступних виборах у 2002 році переможцем став безробітній самовисуванець Ігор Плохой. Протягом роботи у парламенті він неодноразово міняв фракції і врешті решт залишився позафракційним. Друге місце у 2002-му посів Антон Кіссе, який поступився переможцю менш ніж трьома відсотками голосів виборців. Проте за два роки, у 2004-му, він став народним депутатом під час довиборів до Верховної ради і увійшов у парламентську фракцію «Відродження».
У 2007 Кіссе залишився без мандату, але не пропав з політичного обрію: його було обрано депутатом Одеської облради, де він став членом фракції «Партії регіонів». А от Плохой таки зміг стати нардепом за списками «Партії регіонів», і це попри те, що перед цим політрада Болградської райорганізації «регіоналів» звинуватила його у розвалі багатьох сільськогосподарських підприємств на території регіону. Плохому закидали те, що він «віджав» землю та не зовсім прозоро отримав у власність паї.
Нову перемогу у боротьбі за парламентський мандат Кіссе отримав у 2012, коли балотувався по своєму улюбленому Арцизькому округу. На вибори політик пішов безпартійним самовисуванцем і переміг свого давнього супротивника Ігоря Плохого. Розрив між кандидатами склав 2,7% голосів виборців.
На останніх парламентських виборах у 2014 році Кіссе знову пішов на вибори, і знову ж таки як безпартійний самовисуванець. Цього разу йому вдалося набрати майже 53% голосів виборців, у той час, як його найближчий конкурент Сергій Паращенко отримав 35,84%. Не отримавши парламентського мандату, Паращенко у 2015 балотувався до Одеської облради і переміг. В обласній раді він очолює фракцію «Блок Петра Порошенка».
| 1998 рік | Василь Цушко — 42,68% | Дмитро Тодоров — 14,35 % |
| 2002 рік | Ігор Плохой — 25,16% | Антон Кіссе — 22,50 % |
| 2012 рік | Антон Кіссе — 39,06% | Ігор Плохой — 26,36% |
| 2014 рік | Антон Кіссе — 52,96% | Сергій Паращенко — 35,84 % |
Що стосується прогнозів на наступні вибори до парламенту, то, скоріш за все, Ігор Плохой не буде брати в них участі. У квітні 2018 він заявив, що має громадянство однієї з європейських країн та збирається відмовитися від паспорта громадянина України. Паращенко знову може спробувати свої сили. А ось стосовно намірів Кіссе, то тут жодних сумнівів: він неодмінно рушить до Ради. Вже нині нардеп не сидить тихо у куточку, а постійно намагається бути на людях, робити гучні заяви. Часто його помічають і на окрузі — аби електорат не забував свого депутата.
